2-е до коринтян

Розділ 7

1 Отож, мої любі, мавши ці обі́тниці, очистьмо себе від усякої не́чисти тіла та духа, — і творімо святиню у Божім страху́!

2 Дайте місце для нас! Ми ніко́го не скривдили, ніко́го не зіпсували, нікого не ошука́ли!

3 Говорю́ не на о́суд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.

4 У мене велика сміли́вість до вас, велика мені похвала́ з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.

5 Бо коли ми прийшли в Македо́нію, тіло наше не мало спочинку нія́кого, у всьому бідуючи: назовні — бої, страхіття — всере́дині.

6 Але Бог, що тішить прини́жених, потішив нас при́ходом Тита,

7 і не тільки його прибуття́м, а й поті́шенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу́, про ваш смуток, про вашу горли́вість до мене, так що я більше тішився.

8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.

9 Я радію тепер не тому́, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покая́ння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чо́му не мати втрати від нас.

10 Бо смуток для Бога чинить каяття́ на спасі́ння, а про нього не жалуємо, а смуток світськи́й — чинить смерть.

11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажа́ння, яку горливість, яку по́мсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.

12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кри́вдить, і не через покри́вдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.

13 Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його.

14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоро́мився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала́ перед Титом правдива була́!

15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли́ ви були зо стра́хом і тремті́нням.

16 Отож, тішуся я, що мо́жу покластись у всьому на вас!

哥林多後書

第7章

1 親愛的弟兄啊,我們既有這等應許,就當潔淨自己,除去身體與靈[spirit]一切的污穢,敬畏神,得以成聖。

2 你們要收納[Receive]我們。我們未曾虧負誰,未曾敗壞誰,未曾欺騙誰[defrauded no man]

3 我說這話,不是要定你們的罪。我已經說過,你們常在我們心裏,情願與你們同生同死。

4 我大大的放膽,向你們說話;我因你們多多誇口;[I]滿得安慰,[in]我們[our]一切患難中極其[exceeding]快樂。

5 我們從前就是到了馬其頓的時候,身體也不得安寧,周圍遭患難,外有爭戰,內有懼怕。

6 但那安慰喪氣之人的神藉著提多來安慰了我們;

7 不但藉著他來,也藉著他從你們所得的安慰,安慰了我們;因他把你們的切慕[earnest desire]、哀慟,和向我的熱心,都告訴了我,叫我更加歡喜。

8 我先前寫信叫你們憂愁,我後來雖然懊悔,如今卻不懊悔;因我知道,那信叫你們憂愁不過是暫時的。

9 如今我歡喜,不是因你們憂愁,是因你們從憂愁中生出悔改[repentance]來。你們依著出於虔誠的樣式[godly manner]憂愁,凡事就不至於因我們受虧損了。

10 因為出於虔誠的[godly]憂愁,就生出沒有後悔的悔改[repentance]來,以致得救;但世俗的憂愁是叫人死。

11 同樣來看[behold this selfsame],你們依著出於虔誠的樣式[godly sort]憂愁,從此就生出何等的思慮[carefulness]、自訴、自恨、恐懼、熱烈的渴慕[vehement desire]、熱心、責罰[revenge]。在這一切事上你們都表明自己是潔淨的。

12 我雖然從前寫信給你們,卻不是為那虧負人的,也不是為那受人虧負的,乃要在神[sight]前把我們[our]顧念你們[you]的熱心表明出來。

13 故此,我們因你們的安慰[in your comfort]得了安慰。並且[and]因你們眾人使提多[spirit]裏暢快歡喜,我們就更加歡喜了。

14 我若對提多誇獎了你們甚麼,也覺得沒有慚愧;因我對提多誇獎你們的話成了真的,正如我對你們所說的話也都是真的。

15 並且提多想起你們眾人的順服,是怎樣恐懼戰兢的接待他,他愛你們的心腸就越發熱了。

16 我如今歡喜,能在凡事上為你們放心。

2-е до коринтян

Розділ 7

哥林多後書

第7章

1 Отож, мої любі, мавши ці обі́тниці, очистьмо себе від усякої не́чисти тіла та духа, — і творімо святиню у Божім страху́!

1 親愛的弟兄啊,我們既有這等應許,就當潔淨自己,除去身體與靈[spirit]一切的污穢,敬畏神,得以成聖。

2 Дайте місце для нас! Ми ніко́го не скривдили, ніко́го не зіпсували, нікого не ошука́ли!

2 你們要收納[Receive]我們。我們未曾虧負誰,未曾敗壞誰,未曾欺騙誰[defrauded no man]

3 Говорю́ не на о́суд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.

3 我說這話,不是要定你們的罪。我已經說過,你們常在我們心裏,情願與你們同生同死。

4 У мене велика сміли́вість до вас, велика мені похвала́ з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.

4 我大大的放膽,向你們說話;我因你們多多誇口;[I]滿得安慰,[in]我們[our]一切患難中極其[exceeding]快樂。

5 Бо коли ми прийшли в Македо́нію, тіло наше не мало спочинку нія́кого, у всьому бідуючи: назовні — бої, страхіття — всере́дині.

5 我們從前就是到了馬其頓的時候,身體也不得安寧,周圍遭患難,外有爭戰,內有懼怕。

6 Але Бог, що тішить прини́жених, потішив нас при́ходом Тита,

6 但那安慰喪氣之人的神藉著提多來安慰了我們;

7 і не тільки його прибуття́м, а й поті́шенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу́, про ваш смуток, про вашу горли́вість до мене, так що я більше тішився.

7 不但藉著他來,也藉著他從你們所得的安慰,安慰了我們;因他把你們的切慕[earnest desire]、哀慟,和向我的熱心,都告訴了我,叫我更加歡喜。

8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.

8 我先前寫信叫你們憂愁,我後來雖然懊悔,如今卻不懊悔;因我知道,那信叫你們憂愁不過是暫時的。

9 Я радію тепер не тому́, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покая́ння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чо́му не мати втрати від нас.

9 如今我歡喜,不是因你們憂愁,是因你們從憂愁中生出悔改[repentance]來。你們依著出於虔誠的樣式[godly manner]憂愁,凡事就不至於因我們受虧損了。

10 Бо смуток для Бога чинить каяття́ на спасі́ння, а про нього не жалуємо, а смуток світськи́й — чинить смерть.

10 因為出於虔誠的[godly]憂愁,就生出沒有後悔的悔改[repentance]來,以致得救;但世俗的憂愁是叫人死。

11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажа́ння, яку горливість, яку по́мсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.

11 同樣來看[behold this selfsame],你們依著出於虔誠的樣式[godly sort]憂愁,從此就生出何等的思慮[carefulness]、自訴、自恨、恐懼、熱烈的渴慕[vehement desire]、熱心、責罰[revenge]。在這一切事上你們都表明自己是潔淨的。

12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кри́вдить, і не через покри́вдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.

12 我雖然從前寫信給你們,卻不是為那虧負人的,也不是為那受人虧負的,乃要在神[sight]前把我們[our]顧念你們[you]的熱心表明出來。

13 Тому́ то потіхою вашою вті́шились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспоко́їли духа його.

13 故此,我們因你們的安慰[in your comfort]得了安慰。並且[and]因你們眾人使提多[spirit]裏暢快歡喜,我們就更加歡喜了。

14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоро́мився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала́ перед Титом правдива була́!

14 我若對提多誇獎了你們甚麼,也覺得沒有慚愧;因我對提多誇獎你們的話成了真的,正如我對你們所說的話也都是真的。

15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли́ ви були зо стра́хом і тремті́нням.

15 並且提多想起你們眾人的順服,是怎樣恐懼戰兢的接待他,他愛你們的心腸就越發熱了。

16 Отож, тішуся я, що мо́жу покластись у всьому на вас!

16 我如今歡喜,能在凡事上為你們放心。